Зміст:
- Скільки коштує провести опалення
- Як провести опалення самому
- Вибір енергоносія та системи опалення
- Варіанти електричного обігріву
- Висновок
Проведення опалення в приватний будинок – захід не з простих, оскільки вимагає знань в цій області, а також навичок у монтажі тих чи інших систем. Тим не менше, існують прості варіанти обігріву невеликих заміських та дачних котеджів, які можна реалізувати самому. Тому спочатку ми підкажемо, скільки коштує монтаж опалювальних систем при наймі фахівців, а потім дамо рекомендації, як правильно провести опалення в будинок своїми руками.
Скільки коштує провести опалення
Так як в різних регіонах Російської Федерації громадяни мають різні доходи, то і ціни на виконання монтажних робіт інженерних мереж та опалювального обладнання можуть сильно відрізнятися. Також грає роль кваліфікація фахівців та їх оснащеність інструментом. Традиційно низькі розцінки у бригад, що працюють в «тіні» і не обтяжені сплатою податків. Найвищу ціну за свої послуги беруть великі компанії з великим штатом інженерно-технічного персоналу.
Рада. «Тіньові» бригади беруть недорого, але, як правило, виконують свою роботу з рук геть погано. Щоб не платити зайвих грошей за переробки або для найму великої компанії, краще звернутися в невелику легальну фірму, чия репутація вам відома.
Щоб зорієнтувати вас, скільки коштує провести опалення в приватному будинку, уявімо середню вартість виробництва робіт у Москві і Підмосков’ї, де вона традиційно найвища. Не надто відрізняються і розцінки в прилеглих областях. Отже, монтаж газової або будь-якої іншої котельні коштуватиме такі суми:
- на базі настінного газового котла з вбудованим насосом – від 10 до 20 тис. руб;
- снапольным котлом і бойлером непрямого нагріву потужністю 28-50 кВт – від 30 до 40 тис. руб;
- то ж, потужністю 50-70 кВт – від 40 до 50 тис. руб;
- то ж, тепловою потужністю до 100 кВт – 70-90 тис. руб;
- кілька котлів, що працюють на різному паливі, або однакових в каскаді при потужності 28-70 кВт – 50-70 тис. руб., понад 70 кВт – 90-120 тис. руб.
Примітка. У переліку вказана чиста вартість робіт разом з налаштуванням та запуском, але без урахування обладнання та витратних матеріалів.
В наступній таблиці вказана ціна на проведення водяного опалення, розрахована по відношенню до одного радіатора плюс труби і регулювальна арматура. Витрати на закупівлю батарей, кранів і всіх інших матеріалів також не враховуються.
Як провести опалення самому
Представлені в попередньому розділі ціни ясно дають зрозуміти, чому все більше домовласників прагнуть проводити опалення в будинках своїми руками. Це дійсно можливо, якщо будинок одно – або двоповерховий, має відносно невелику площу (близько 150 м2). Якщо ви зважилися на подібний крок, то треба дотримуватися наступного алгоритму дій:
- оцінка необхідного для обігріву будівлі кількості тепла;
- підбір енергоносія і джерел тепла;
- вибір місця установки обладнання;
- роботи по проведенню опалення та запуск в експлуатацію.
Щоб успішно обігрівати приватний будинок в зимовий час, треба зрозуміти, скільки тепла для цього потрібно. Найпоширеніший спосіб визначення теплових витрат – по площі всіх поверхів, за умови, що висота стель не досягає 3 м. В цьому випадку розрахунок ведуть так: площа множать на питомий кількість теплоти, що дорівнює в південних регіонах 80-100 Вт, в середній смузі 100-120 Вт, на півночі – до 200 Вт. Тобто, для житла в середній смузі площею 150 м2 знадобиться 15000 Вт або 15 кВт теплової енергії.
Для довідки. Є й інший спосіб, що не залежить від висоти стель. Вираховується обсяг всіх кімнат і множиться на 30-40 Вт в залежності від регіону проживання.
Вибір енергоносія та системи опалення
Якщо не брати до уваги вартість енергоносіїв, а підійти з точки зору самостійного проведення опалення, то перше місце впевнено займе електроенергія. Вона і зручніше в експлуатації будь-яких вуглеводнів, а якщо в приватному будинку є багатотарифний лічильник, то і ціна стає прийнятною. Важлива перевага електрики в тому, що для його використання не обов’язково робити монтаж водяного опалення.
Рада. Відмінним рішенням для південних регіонів є інверторний кондиціонер або спліт-система з режимом обігріву. Він здатний працювати до -15 °С взимку і видавати 3 кВт теплоти на кожен витрачений кВт електроенергії.
Спалювання інших видів палива передбачає наявність єдиного джерела тепла – котла або печі. А вже від них тепло розходиться по приміщеннях за допомогою води (теплоносія) або нагрітого повітря. Традиційне водяне (раніше говорили – парове) опалення провести самому важко, оскільки потрібно правильно розрахувати труби, радіатори і підібрати запірно — регулюючу арматуру. Те ж і з роздачею повітря – потрібні повітроводи і вентилятори, що приймаються за розрахунком. Всі ці системи обійдуться недешево.
Винятком можна вважати газові конвектори, що ставляться біля зовнішніх стін кімнат і нагрівають повітря кожного приміщення безпосередньо. У тому, щоб їх встановити своїми руками, немає особливих складнощів, зазвичай в документації на виріб процес монтажу добре освітлений. Єдина проблема – підключення конвекторів до газової магістралі, його можуть здійснювати тільки фахівці ліцензованої фірми, що мають усі дозволи.
В маленькому одноповерховому будинку є можливість самостійно поставити сталеву дров’яну піч, її вистачить на обігрів 2-3 приміщень. Правда, доведеться змонтувати і димар з гарною природною тягою. Такі рішення гарні для дач або заміських будиночків з періодичним проживанням господарів.
Виходить, що найдоступніший варіант для самостійної реалізації – це опалення дерев’яного чи кам’яного будинку з допомогою електрики, про нього і піде мова далі.
Варіанти електричного обігріву
Самий труднореализуемый варіант – це купівля і монтаж електрокотла з проведенням системи водяного опалення. Куди простіше влаштувати у всіх приміщеннях місцевий обігрів за допомогою таких засобів:
- конвектори та тепловентилятори;
- інфрачервоні обігрівачі;
- системи підлогового обігріву.
З конвекторами вам належить найменше турбот. Порахували, якої потужності обігрівач потрібен в кожне приміщення, купили і встановили їх на стіни, а потім проводимо до них кабелі. Місця встановлення апаратів ті ж, що і для опалювальних радіаторів, — під вікнами і біля глухих стін з північної сторони. Кожен конвектор має свій терморегулятор, так що про автоматизації піклуватися не потрібно.
Настінні і підлогові інфрачервоні обігрівачі ставляться за таким же алгоритмом, що і конвектори. Тільки місця установки вибирають інакше – треба, щоб в зону дії приладу потрапило якомога більше обсягу кімнати. Так буде правильно з точки зору поширення інфрачервоного випромінювання. Наскільки велика ця зона, сказано в інструкції по експлуатації апарату.
Електричні системи підлогового обігріву бувають двох типів: кабельна і від полімерної плівки з нагрівальними вуглецевими елементами. Останню зручно стелити в будинках з підлогами на дерев’яних лагах, достатньо закласти плівку під підлогове покриття по всій площі приміщення. Практикується і вбудовування інфрачервоної плівки в конструкції стелі і стін.
Саме капітальне опалення – кабельне, правильно його провести по дому найважче, так і за ціною це відчутно дорожче. Гріючі кабелі закладаються в конструкції підлоги під стяжку або між лагами і забезпечуються виносними терморегуляторами. Переваги кабельного опалення – надійність, довговічність і економічність, при тому, що ніде в приміщеннях немає обігрівачів, що часто порушують інтер’єр. Особливо популярним стало проводити подібне опалення у санвузли та інші приміщення будинку, де підлоги облицьовані кахельною плиткою.
Висновок
Повністю піти від витрат при проведенні будь-якого типу опалення в приватний будинок не вдасться, а ось мінімізувати їх можливо, виконавши роботи своїми руками. В цьому відношенні електричному обігріву немає рівних, при його пристрої доведеться витратитися лише на обладнання. Встановлення газових конвекторів або печі на дровах супроводжується куди великими витратами, так і без допомоги фахівця тут не обійтися.