Зміст:
- Класифікація опалювальних систем
- Рекомендації по прокладці труб опалення
- Висновок
Конструювання опалювальних систем – завдання не з легких, для цього потрібні відповідні знання і навички. Тим не менш господарям невеликих приватних будинків цілком під силу вирішити таку задачу, якщо витратити деякий час і розібратися в питанні, а після ще проконсультуватися з фахівцем – проектувальником. Хто, як не ви зможе намалювати працездатну схему, де враховані всі ваші побажання і нюанси прокладки труб? У цьому матеріалі йтиметься про те, яка буває розводка труб опалення в приватному будинку і як вона правильно виконується.
Класифікація опалювальних систем
Насправді схем трубної розводки опалення існує незліченна безліч, оскільки кожна з них розробляється під індивідуальні конкретні умови. Але при цьому схеми будуються за певними принципами, за якими їх можна класифікувати.
Коли магістральні трубопроводи з теплоносієм встановлені вертикально (стояки), а радіатори підключаються до них горизонтальними підводками, то подібні схеми розводки труб вважаються вертикальними. Вони застосовуються, як правило, у багатоквартирних житлових будинках з централізованою системою теплопостачання і рідко використовується в приватному будівництві.
Схема, в якій подаючий і зворотний колектори прокладені горизонтально, має відповідну назву. У цих системах існує три способи розведення:
- верхня;
- нижня;
- змішана.
У першому варіанті подача і обратка монтуються під стелею останнього поверху, а до радіаторів робляться опуски. При нижній розводці обидва колектора прокладаються в підвалі, цокольному поверсі або над підлогою першого поверху. Змішана схема розводки опалення передбачає установку подаючої магістралі на горищі, а зворотної – в підвалі. Один з найпоширеніших видів змішаної розведення, що використовуються в заміських будинках, – це схема з загальними вертикальними стояками, від яких на кожному поверсі відходять горизонтальні гілки.
За способом приєднання батарей системи бувають одно – і двотрубними. У першому випадку все радіаторні підводки підключаються до однієї магістралі, яка може проходити як по горизонтально підлозі (ленінградка), так і вертикально з проходом через перекриття (стояки). Однак, при такому способі приєднання кожен наступний опалювальний прилад отримує все більш охолоджений теплоносій, з-за чого доводиться нарощувати його теплову потужність. Виходить, що заощадивши на трубах, ми витрачаємо кошти на додаткові секції радіаторів. З цієї причини подібні варіанти розводки труб не надто популярні, сфера їх застосування – невеликі одноповерхові будинки на 3-5 кімнат площею до 100 м2.
Двотрубна схема більш практична і добре піддається регулюванню. Тут вхід радіатора підключається до подавального колектору, а вихід – до зворотного, по всіх приміщеннях проходить 2 труби. Ідеальний варіант двотрубної схеми – це коли в системі організовано попутний рух теплоносія, тобто, вода в подаючої і зворотної магістралі рухається в одному напрямку. Тоді від кожної батареї до котельної установки теплоносій проходить однакову відстань, що є ідеальним варіантом в плані гідравліки і балансування системи.
У приватних будинках краще встановлювати двотрубну систему з горизонтальними гілками. У будинках з двома та більше поверхами застосовується розводка труб від котла за допомогою вертикальних стояків, до яких приєднуються гілки над кожним перекриттям.
У сучасному домобудівництві, де найчастіше впроваджуються нові технічні рішення, що з’явилися в сфері обігріву будівель, прийнято організовувати примусове рух води в системі. З цією метою у ній встановлюється циркуляційний насос, а то й кілька, — по одному на кожну гілку. Така схема працює дуже ефективно, але, в той же час цілком залежить від наявності електроенергії. Внаслідок цього донині в багатьох випадках залишається актуальною система опалення без насоса, де працює принцип конвекції. Нагрітий теплоносій з меншою щільністю прагне піднятися від котла вгору, витісняючи більш важку охолоджену воду, що йде від радіаторів.
Головне достоїнство самопливних мереж – енергонезалежність, завдяки чому вони знаходять своє місце в будинках, розташованих у віддалених районах з ненадійним електропостачанням. Але схема має і свої недоліки:
- із-за малої швидкості руху води в трубопроводах може накопичуватися повітря. Щоб його видалити, в самій верхній точці системи треба встановити відкритий розширювальний бак, сполучається з атмосферою. Сучасні мембранні баки тут не підійдуть;
- щоб забезпечити подачу необхідної кількості тепла в приміщення, діаметр труб повинен бути набагато більше, ніж у мережах з циркуляційним насосом. Це тягне за собою подорожчання проекту в цілому.
Важливо! У найвищій точці системи з примусовою циркуляцією необхідно встановлювати пристрій для випуску повітря.
Рекомендації по прокладці труб опалення
Монтаж магістральних трубопроводів у приміщеннях здійснюється відкритим і прихованим способом. Відкрита прокладка увазі кріплення труб до будівельних конструкцій, найчастіше стін, і обходиться дешевше. Варіантів прихованого монтажу кілька:
- прокладка труб в стяжці підлоги;
- закладання труб в строби, виконані в матеріалі стіни;
- кріплення колекторів до стін або в нішах за обробкою з гіпсокартону або інших матеріалів;
- прокладка магістралей за підвісною стелею.
Останні 2 варіанти виконуються трубами з будь-яких матеріалів, єдина рекомендація – забезпечити доступ до них, щоб у разі аварії не довелося руйнувати весь обробний матеріал. Що ж стосується замонолічування магістралей в стяжку або стіну, то для цієї мети придатні вироби з металопластику, металу зшитого поліетилену. Коли планується розводка труб підлоги, треба обов’язково утеплити основа під ними, інакше частину тепла піде в підвал або просто в землю. Якщо ж це зробити неможливо, то трубопроводи треба покрити теплоізоляційним шаром товщиною не менше 20 мм
При замоноличивании металопластику в стяжку або в стіну не варто вмуровувати туди з’єднання на фітингах, особливо – розбірних. Це може призвести до протікання, в результаті чого відсиріє вся стіна. Прихована розводка опалення поліпропіленовими трубами проводиться тільки під гіпсокартонні конструкції, закладати їх в стяжку категорично не рекомендується.
Висновок
Виконати розводку опалення в своєму будинку не настільки вже складно, якщо слідувати певним правилам, при цьому користуючись доступною літературою. Готову схему варто обговорити з професіоналами, вони допоможуть виявити всі помилки і недоліки, які в ній обов’язково будуть.