Принципова можливість вибору системи опалення виникає тоді, коли власник квартири вирішує відмовитися від централізованого опалення. Тоді ж з’являється і необхідність підібрати такий спосіб обігріву, який відрізнявся б ефективністю, економічністю і простотою в обслуговуванні.
Газове опалення: переваги та недоліки
Може бути реалізовано в декількох варіантах, але в будь-якому випадку основою його є використання природного магістрального газу в якості палива. Для автономного обігріву квартири це рішення є оптимальним.
- Економічність – природний газ залишається найбільш прийнятним паливом – як за вартістю, так і за доступністю. Витрати при експлуатації котла – найнижчі.
- Доступність – газова магістраль наявна в будь-якому житловому будинку. Слід пам’ятати, що підключення до неї – справа фахівців, і не може бути виконана своїми руками.
- Монтаж – установка самого котла займає мінімум часу, так само як і налагодження системи. Опалення діє автономно без постійної участі або спостереження власника.
- Вартість – цілком посильне для пересічного споживача. Великою його перевагою є прекрасна сумісність з існуючою водяною системою. Переобладнання потребує мінімальних витрат, так як багато елементів можуть бути використані в автономній газової.
Недоліком цього виду обігріву є необхідність дозвільної документації. Установка і запуск апарату, що працює на газі, може бути здійснений тільки фахівцями – монтаж своїми руками не допускається.
Схема газового опалення
Традиційний і найпоширеніший варіант – водяна система опалення, в якому джерелом тепла є газовий котел. На пальник апарату подається газово-повітряна суміш, під час спалювання якої виділяється тепло. Тепло передається теплообміннику – як правило, мідному, але для виготовлення також можуть бути використані сталь і алюміній. В теплообміннику нагрівається вода для опалення, ступінь нагріву визначається термодатчиком. Нагріта рідина володіє меншою густиною, ніж холодна, завдяки чому піднімається вгору по основній трубі до верхнього стоку системи, а потім переміщується по трубах до радіаторів.
При досягненні необхідної температури теплоносія пальник автоматично відключається. Як тільки датчик фіксує відхилення на п’ять градусів, пальник знову включається, щоб відновити потрібну температуру носія.
Майже за такою ж схемою проводиться і робота парового обігріву, основою якої також можуть служити газові котли. У цьому випадку теплоносієм виступає пар, переміщуваний по трубах внаслідок різниці в тиску. Принцип той же, відмінність полягає в температурі нагріву, значно більш високому, ніж для водяного опалення, і деякому відміну обладнання: розміри радіаторів і діаметр труб в такому варіанті значно менше. Згідно відгуками, цей варіант володіє одним недоліком – поверхня радіаторів сильно нагрівається і існує реальна небезпека опіку. Ефективність системи перевищує ККД традиційного водяного варіанта. На фото – котел для парового обігріву.
Пристрій димаря
При організації газового опалення одним з найважливіших питань є видалення продуктів згоряння.
- Апарат з відкритою камерою– продукти згорання виводяться через димову трубу назовні – у вентиляційну шахту, як правило. Повітря, необхідний для згоряння, що забирається з приміщення, тому кімната, де розташований котел, повинна бути добре вентильованою. Вартість такого приладу більш низька.
- З закритою камерою – відвід продуктів згоряння здійснюється через алюмінієву або сталеву трубу, яку виводять в зовнішню стіну будинку. Висновок здійснюється примусово – для цього в конструкції передбачений вентилятор. Повітря для спалювання забирає ззовні. Димар може бути споруджений своїми руками. Як свідчать відгуки споживачів в експлуатації такий варіант набагато зручніше. На фото демонструється пристрій з закритою камерою згоряння.
Потужність котла
Параметр визначається площею квартири, кількість мешканців, умовами регіону і так далі. Провести розрахунки для стандартних жител з висотою стелі найбільш 3 м, можна самостійно.
Нехай M – потужність апарату, тоді M=S*Ym/10, де
- S – площа опалюваних приміщень;
- Ym – питома потужність в розрахунку на 10 кв. м. Ця величина залежить від регіону і визначається за довідником. Наприклад:
- 0,7–0,9 кВт – південні широти;
- 1,2–1,5 кВт – середні;
- 1,5–2,0 кВт – північні регіони.
Звідси, для квартири площею 55 кв. м, в підмосковному регіоні потрібно котел потужністю M=55*1,3/10=7,15 кВт.
Розрахунок кілька приблизний, так як не враховує ступінь теплоізолірованності приміщень. Також рекомендується збільшити розрахункову величину на 15-20% для забезпечення стабільності роботи системи. Судячи з численних відгуків, ця міра ніколи не буває зайвою.
При цьому не слід віддавати перевагу моделям з помітно великою різницею в потужності, це не сприяє підвищенню ефективності. Навпаки, занадто потужний апарат буде провокувати швидкий знос комплектуючих і збої в роботі автоматики.
Більш докладні процедури розрахунку включають в себе характеристику матеріалів стін, стелі, вікон, їх розміри, рівень вентиляції тощо. При наявність занадто складних об’єктів – приміщення з різною висотою стелі, оранжереї і тому подібного, слід звернутися до фахівців.
Одно – та двоконтурний варіант
З допомогою котла можна організувати не тільки опалення, а й цілорічну подачу гарячої води, вартість якої буде помітно нижче, ніж отриманої централізовано. Для цього використовуються спеціальні апарати.
- Одноконтурний – котел, призначений тільки для обігріву, схема роботи відповідає вищеописаною. На фото – одноконтурний опалювальний апарат.
- Двуконтурний – в конструкцію включені два обігрівальних контуру. Один розрахований для роботи опалювальної системи, інший – для нагрівання води. При активації другого контуру ефективність першого пригнічується – одночасно обидва контури працювати не можуть, але в умовах міської квартири, ця затримка, як правило, не надто помітна.