Згідно з медичною статистикою, у світі відбувається щорічне збільшення захворюваності кліщовим риккетсиозом. Це може бути пов’язано з розвитком туризму, з збільшенням рухливості населення, а також з циклічністю активності самих вогнищ епідемій. Кліщові рикетсіози відносяться до групи захворювань, небезпечних для здоров’я і життя людей (як і кліщовий енцефаліт, кліщовий бореліоз), тому вимагають більш детального розгляду.
Збудник кліщового риккетсиоза, механізм зараження
Зміст
- 1 Збудник кліщового риккетсиоза, механізм зараження
- 2 Симптоми хвороби
- 3 Діагностика та лікування хвороби
- 4 Профілактика хвороби
Кліщові рикетсіози являють собою гострі інфекційні захворювання, зараження якими відбувається трансмісивним шляхом, тобто через укуси кліщів, що містять в собі збудника хвороби.
Збудником хвороби треба вважати облігатні внутрішньоклітинні паразити рикетсії (Rickettsia sibirica), що займають проміжне положення між бактеріями і вірусами, що відносяться до біологічної групи КПЛ (кліщовий плямистої лихоманки). Рикетсії тривалий час можуть перебувати і передаватися у спадок в основних розповсюджувачів інфекції – іксодових кліщів, які належать до трьох родів: Haemaphysalis, Dermacentor, Hyalomma. Носіями інфекції можуть бути сільськогосподарські та дикі копитні тварини, дрібні гризуни.
Механізм проникнення інфекції в організм людини простий. При укусі людини інфікованим кліщем рикетсії через шкірні покриви впроваджуються всередину і починають активно розмножуватися в місці присмоктування, викликаючи місцеву запальну реакцію. Утворюється первинний афект. Потім інфекція разом з током лімфи потрапляє спочатку в лімфатичну систему, викликаючи її запалення – лимфаленит і лимфангоит, а потім в кров’яну систему людини, приводячи до токсемії та риккетсиемии. Надалі відбувається ураження судинної і нервової системи людини.
Основними природними вогнищами зараження кліщовим риккетсиозом в Росії є Східна і Центральна Сибір, Середня Азія, Далекий Схід.
Група кліщових рикетсіозів обширна і включає в себе:
- Висипний тиф – епідемічний, ендемічний.
- Пароксизмальні рикетсіози – кліщовий пароксизмальний рикетсіоз; окопну лихоманку.
- Кліщові лихоманки – марсельську лихоманку; волинську гарячку; плямистої лихоманки Скелястих гір; североазиатский кліщовий рикетсіоз; везикулезный рикетсіоз.
- Гарячку Ку.
- Цуцугамуші.
Всі рикетсіози за загальним збудника, механізму передачі, клінічних проявів та лікування, незважаючи на свої особливості, подібні з кліщовим висипний тиф Північної Азії. У зв’язку з цим, розглянувши основні питання з поширенням і лікуванням зазначеного захворювання, можна дізнатися більше інформації і про інших представників групи.
Симптоми хвороби
Інкубаційний період кліщового риккетсиоза може знаходитися в межах від 2 до 7 днів. Хвороба практично завжди розвивається гостро. На місці укусу кліща з’являється болючість, почервоніння, в центрі якого видно невеликий інфільтрат з некротичної скоринкою. Практично одночасно з цим виникають такі симптоми, виражають первинний афект:
- озноб;
- ломота в тілі;
- збільшення лімфатичних вузлів;
- підвищення температури тіла до 40 градусів;
- гарячковий стан;
- сильний головний біль;
- слабкість.
Через 2 -3 дні після початку хвороби до перерахованих початкових симптомів приєднуються:
рясна висипка, що покриває долоні, підошви, обличчя, тулуб;
- нудота;
- блювання;
- болі в області живота;
- відсутність апетиту;
- різке зниження маси тіла;
- зниження гемоглобіну на 15 %, зменшення кількості еритроцитів і тромбоцитів;
- ураження серцево-судинної системи, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, брадикардією, васкулітом;
- ураження нервової системи, які проявляються артралгією, міалгією.
Зазначене захворювання характеризується циклічністю.
Первинний афект починає зворотний розвиток приблизно з 9-12 дня від початку хвороби: відбувається зниження температури, зникає висип, лімфатичні вузли приходять в норму.
У дітей хвороба протікає в гострій формі, але порівняно легше, ніж у дорослих. Особливо важко переносять кліщовий рикетсіоз літні люди.
По ступеню тяжкості захворювання розрізняють: важку, середню і легку форму. Важку форму характеризує більш тривалий гарячковий період, значна інтоксикація організму, температурні величини, що досягають 41 градуса, більш виражена симптоматика з боку серцево-судинної і нервової системи, можуть бути ускладнення у вигляді невриту, міокардиту, бронхіту, пієлонефриту та ін.
Загальна клінічна картина кліщового риккетсиоза, з-за різноманіття його форм, може відрізнятися і перебігом хвороби, і симптоматикою. Для призначення ефективного лікування дуже важлива правильна діагностика захворювання.
Діагностика та лікування хвороби
Діагностичні заходи
Повна діагностика включає в себе 3 складових:
- аналіз клінічних даних;
- лабораторне дослідження збудника;
- епідеміологічний анамнез.
При отриманні клінічної симптоматики особлива увага приділяється особистій бесіді з пацієнтом, в ході якої визначається природно-вогнищевий характер інфекції, проводиться огляд місця укусу, виявляється наявність первинного афекту, локалізація висипки.
Основною функцією проведення лабораторного дослідження вважається визначення збудника інфекції і виявлення специфічних антитіл. Для цього існують ефективні серологічні методи: РИГА, РІФ, РЗК, РА, ІФА та ін. Можливе отримання рикетсій з сечі, крові, спинномозкової рідини, біомаси кліщів тощо, після чого проводиться порівняльна діагностика з низкою серйозних захворювань: кір, менінгококової і ентеровірусною інфекцією, черевний тиф, грип, пневмонію та ін.
Тільки при вивченні точних даних, отриманих в результаті повної діагностики, лікар зможе поставити правильний діагноз і призначити ефективне лікування.
Лікування захворювання
Лікування кліщових рикетсіозів зводиться до етіотропної терапії, основними засобами якої вважаються антибіотики тетрациклінового ряду, фторхінолони, левоміцетин. При необхідності лікарем може бути призначена протизапальна, дезінтоксикаційна терапія, кортикостероїдні гормони. В індивідуальному порядку проводиться симптоматичне лікування.
Хворі проходять лікування в інфекційному відділенні лікарні. Їм необхідний постільний режим. Загальний курс лікування в середньому становить 7-10 днів. Антибіотики скасовують після закінчення 2-3 днів після нормалізації температури тіла хворого.
При своєчасному зверненні до лікувального закладу у хворого спостерігається сприятливий прогноз хвороби –повне одужання. У тяжких і запущених випадках, без проведення антибактеріальної терапії можливий летальний результат.
До тяжких риккетсиозам відносяться плямиста лихоманка Скелястих гір, висипний тиф, цуцугамуші.
У вилікуваних від кліщового риккетсиоза встановлюється стійкий імунітет, повторних заражень не спостерігається.
Профілактика хвороби
Профілактика захворювання включає в себе ряд заходів:
Громадяни, що знаходиться на потенційно небезпечних територіях, повинні вміти себе захистити від укусів іксодових кліщів. Відомо, що найбільш тривожними періодами, коли можна отримати укус кліща, є весна і початок літа. При всесезонної активності кліщів заразитися риккетсиозом можна в будь-який час року.
Захистити себе від укусів кліщів, перебуваючи в зонах ризику, можна за допомогою захисного одягу. Вона являє спеціальні комплекти сорочок і штанів, у яких на рукавах є манжети, пояси. При користуванні спорядженням, штанини заправляються у шкарпетки, сорочку в штани, щоб кліщі не змогли дістатися до тіла. При знаходженні в зоні ризику, слід часто проводити огляди одягу на наявність кліщів.
Серед населення в зонах ризику проводиться вакцинація проти лихоманки КУ і висипного тифу. Вчені займаються розробкою антибиовакцины проти североазиатского кліщового риккетсиоза і цуцугамуші.
Таким чином, знаючи всю необхідну інформацію про такому захворюванні, як кліщовий рикетсіоз, дотримуючись заходів профілактики, при знаходженні в зоні ризику можна убезпечити себе від укусів заражених кліщів.